В Україні з давніх-давен свято
Миколая відзначають з особливим шануванням. Але х то він, той святий
Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти?
Легенда оповідає, що
у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних,
нужденних, скривджених та голодних. Він змалку щиро молився і просив у Господа
справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Робив добро, не чекаючи на
подяку і славу. І тому його ще за життя називали "батьком сиріт, вдів і
бідних". Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам
став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Всім
сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.
Діти напередодні свята пишуть листи до
Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі
і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка?
Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні –
прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над
своєю поведінкою і виправитися. Діти дуже чекають подарунків і вірять у прихід
Святого Миколая, тому навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і
вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно.
В ніч на 19 грудня, до
кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. У
ту ніч високо-високо в небі можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде
Святий Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками,
переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць
весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! Бо
найбільше щастя в житті – це робити добро!(джерело)
Немає коментарів:
Дописати коментар