12 вересня - 80 років з дня народження Віктора Антоновича Чабаненка
Віктор Антонович Чабаненко (* 12 вересня 1937, Василівський район — † 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.
Народився у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі. У 1954р. закінчив Кушугумську середню школу. У 1959 році закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 — кандидат наук.
Іспит на громадянську зрілість, патріотизм, глибоку послідовність і принциповість учений склав, коли 1968 року публічно виступив на захист роману “Собор” та його автора у той час, коли цькували доброї пам’яті Олеся Терентійовича з усіх боків. За це молодого вченого, батька двох дітей позбавили роботи, та Віктор Антонович не зламався. Домігся поновлення на роботі, 1984 року захистив докторську дисертацію і упродовж 1985—1996 років був деканом філологічного факультету Запорізького державного університету. З 1985 року керував кафедрою загального і слов’янського мовознавства. Підготував близько двадцяти кандидатів філологічних наук, очолював спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій Запорізького державного університету.
Саме Віктор Антонович на зорі Української Незалежності очолив Запорізьке обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка, Запорізьке обласне відділення Конгресу української інтелігенції, зміцнював творчі зв’язки з науковцями України, Білорусі, Канади, а згодом тривалий час був відповідальним редактором “Вісника Запорізького осередку вивчення української діаспори”. Його наукова, науковопубліцистична і художня спадщина складає понад 30 книг і 1000 статей у фахових наукових виданнях, у періодиці та в енциклопедіях.
Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини». Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України (з 1999).
Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).
Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Відмінник освіти України (1995).
Але передусім він був незрадливим сином Великого Лугу — Української Атлантиди (так назвав своє багаторічне фундаментальне дослідження, присвячене знищеному провідниками минулого тоталітарного режиму заради примарного “комуністичного майбутнього” багатющої природної оази в центрі України). Створили Каховське море, під яким сьогодні похоронено тисячі гектарів родючих чорноземів і луксіножатей (площа Каховського моря — 2155 км2 територій Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей), 5 історичних Запорозьких Січей, скіфські могили, близько 10 тисяч сільських садиб, 3 тисячі сільськогосподарських об’єктів, лісових масивів на 150 тисяч гектарів: “…думали море збудують, а збудували болото!”.
Віктор Чабаненко одним із перших глибоко осмислив трагічні наслідки варварського вигублення Великого Лугу передусім для духовності нашого народу. Він подарував батьківщині унікальну енциклопедію — “Українська Атлантида”, де увічнені назви всіх сіл Великого Лугу, річок, лиманів, імена істориків -дослідників дніпровського краю…
